Закрити
Консеквентні основи створення паперових художніх композицій
17 Серпня 2018, 15:24 , Переглядів: 699
FacebookTwitterLivejournal
Консеквентні основи створення паперових художніх композицій Фото: thesprucecrafts.com Консеквентні основи створення паперових художніх композицій

Автором статті розглянуто історичні віхи розвитку мистецтва моделювання паперових художніх композицій та виробів. Проаналізовано різновиди паперопластики (орігамі, кусудамі, кірігамі, айріс-фолдінг, квілінг, хандігирім, tunnel book та ін.), конструктивні прийоми (бігівка, фальцювання, висікання, вирубування, склеювання), а також технології виготовлення робіт у техніці пап'є-маше.

Автором статті надано ґрунтовні методичні рекомендації й поради автора щодо використання інструментів, приладдя та додаткових матеріалів для створення художніх творів у названих техніках.

Стаття буде корисною для вчителів шкіл з поглибленим вивченням предметів образотворчого циклу, керівників гуртків декоративно-прикладного мистецтва, викладачів і студентів ВНЗ художніх спеціальностей.

Мистецтво моделювання паперових художніх композицій на площини і створення тривимірних скульптур об’єднані однією назвою – паперопластика, вона менш трудомістка, ніж аплікація, і більше нагадує скульптуру на площині, де форма створюється об’ємом, тому картини сприймаються, як витвори мистецтва, яким притаманні простір, образ, стиль, витонченість, композиція, змістовність, цілісність. До паперопластики сьогодні відносять також орігамі та квілінг, але основною характеристикою виробів залишається їхня подібність до скульптур. Визначальною ж відмінністю паперопластики від скульптури є те, що в цій техніці всі вироби усередині порожні, вони – оболонка відтвореного предмета.

Мал. 1–4. Роботи студентів спеціальності «Дизайн інтер’єру та середовища» з дисципліни «Макетування і моделювання»

Знайомство з техніками паперопластикою й пап’є-маше починається ще в дитячому садку та початковій школі, однак і студенти вишів художніх спеціальностей застосовують їх на дисциплінах «Декоративно-прикладне мистецтво» та «Макетування й моделювання» (мал. 1–4). Історія цього мистецтва на Сході сягає глибини віків і нерозривно пов’язана з історією винайдення паперу.

У Європі перші абстрактні об’ємно-просторові конструкції з паперу з’являються лише у XX ст. у середовищі російських конструктивістів. Філософську базу стосовно особливого розуміння площини в образотворчому просторі підготував законодавець світового авангарду Казимир Малевич.

Володимир Татлін, лідер українського авангарду, художник-конструктивіст,  у  «Контррельєфах» виносить площини з живописного в реальний тривимірний простір.

Олександр Родченко, російський радянський живописець, графік, скульптор, фотограф, дизайнер, педагог, один із засновників конструктивізму, родоначальник реклами та дизайну в СРСР, також використовував у своїх абстрактних об’ємно-просторових конструкціях папір, його паперопластика є тривимірним прочитанням образотворчого простору. У галузі абстрактних побудов із паперу працюють багато російських художників (П.Мітурич, Л.Юдін, Н.Габо) та представників західної школи (Ласло Мохой-Надь, Йозеф Альберс, Сантьяго Калатрава, Ларса Спойбрук, Сью Блеквелл, Зоі Бредлі, Хелен Масселвайт, Шер Кристофер).

Метою статті є стислий огляд історії виникнення паперу та мистецтва моде- лювання паперових художніх композицій; аналіз різновидів, технологій, методів, конструктивних прийомів технік паперопластики та пап'є-маше, надання рекомендацій для вчителів шкіл із по- глибленим вивченням предметів образотворчого циклу, керівників гуртків декоративно-прикладного мистецтва, викладачів і студентів ВНЗ художніх спеціальностей щодо використання інструментів, приладдя та додаткових матеріалів.

Історія паперопластики починається із винайденням паперу. Китайські літописи повідомляють, що папір був винайдений у 105 році н.е. Цай Лунем [3, с. 177]. Проте результати сучасних археологічних досліджень у Китаї відносять цей винахід ще до II ст. до н.е. Рецепт паперу Цай Луня такий: розтовкти волокна шовковиці, золу деревини, ганчір'я і прядиво, змішати їх із водою; отриману масу викласти у форму (дерев'яну рамку або сито з бамбука) і сушити на сонці; висушену масу розгладити за допомогою каміння. У результаті отримували міцні аркуші паперу. Після винаходу Цай Луня процес виробництва паперу став швидко вдосконалюватися: для підвищення міцності у суміш додавали крохмаль, клей, природні барвники. На початку VII ст. спосіб виготовлення паперу стає відомим у Кореї та Японії, а через 150 років через військовополонених потрапляє до арабів. У VI–VIII ст. виробництво паперу  розпочинається в Середній Азії, у XI–XII ст. папір з'являється в Європі, де дуже швидко замінює пергамент тваринного походження [2, с. 149].

Велике значення для розвитку виробництва паперу мав винахід у другій половині XVII ст. пристрою для розмелювання – ролу. З прізвищем Робера пов'язаний винахід у 1799 р. папероробної машини – він механізував відлив паперу, застосувавши сітку, що безперервно рухається. В Англії брати Фурдріньє, придбавши патент Робера, продовжили роботу над механізацією відливу і в 1806 р. запатентували папероробний агрегат.

У XX ст. виробництво паперу стає колосальною високомеханізованою галуззю промисловості з безперервною потоковою технологічною схемою, потужними теплоелектричними станціями і складними хімічними цехами з вироб- ництва волокнистих напівфабрикатів [3, с. 1472].

Попри автоматизацію виробництва паперу досі продовжує жити його стародавнє ручне лиття. Такий папір має унікальну пластику, фактуру, тектоніку, колірні рішення, закладені в самій технології змішування різних за складом і походженням початкових компонентів; він часто не потребує чорнил і  фарб  для створення художнього твору, а самостійно стає унікальним предметом мистецтва.

Варто зауважити, що найцікавіші роботи створюють майстри, що комбінують різноманітні прийоми роботи з папером. Якщо раніше для макетування брали виключно ватман щільністю 250–400 г/м², то нині ви- користовують майже весь паперовий асортимент – від жорсткого пакувального картону до тонкого прозорого пергаменту. Немає стандартів, обмежень і немає меж уяві – у цьому якраз і полягає секрет творчого успіху.

Історичними конструктивними прийомами в техніці паперопластика є: бігівка, фальцювання, висікання, вирубування та склеювання.

Бігівка (побутовий аналог – лінійне продавлювання) і фальцювання (складання) – прийоми тривимірного моделювання, що формують конструктивний елемент – ребро жорсткості [3, с. 1401].

Прийоми висікання та вирубування прорізів є засобами візуальної організації па- перової форми [3, с. 259].

Склеювання –    зручна форма монтажного з'єднання паперових площин.

У культурі Сходу освоєння паперової площини завжди здійснювалося через логіку руху руки, тому традиційні складчасті структури мають закономірності складеного навпіл квадрата паперу. Для європейської культури визначальними в організації об'ємно-просторових конструкцій є історично складені системи пропорцій (модулі), які використовується художниками для гармонізації структури й знаходження досконалого розташування структурних елементів.

Для художніх творів доцільно використовувати наступні додаткові матеріали: щільний картон, ватман, креслярський та кольоровий папір, церату, шматочки шкіри, сухі квіти, харчові та водорозчинні барвники, кальку, копіювальний папір, прозорий пергамент, нитки, тонкий дріт, клей ПВА, водоемульсійні, акрилові, гуашеві та акварельні фарби. Інструменти і приладдя – лінійка, кутник, графічні олівці (3Н – 3В), циркуль, ножиці, канцелярський ніж, шило, пінцет, кольорові олівці, пензлики для малювання № 1, 3, 7, пензлики для клею, затискачі, степлер [1, с. 42–43; 4, с. 252–259].

Розглянемо детальніше різновиди техніки паперопластика, які використовуються в макетуванні та моделюванні паперових художніх композицій.

Орігамі (яп., букв.: «складений папір») – стародавнє мистецтво складання фігурок із паперу, виникло в Китаї, де і був винайдений папір. Спочатку вироби орігамі використовували в релігійних обрядах. Довгий час цей вид мистецтва був доступний лише представникам вищих каст і був ознакою доброго тону.

Лише після Другої світової війни орігамі вийшло за межі Сходу й потрапило до Америки та Європи, де відразу здобуло прихильників.

Існує певний набір умовних знаків, необхідних для того, щоб накреслити схему складання навіть найскладнішого виробу. Велика частина умовних знаків була введена у практику в середині XX ст. відомим японським майстром орігамі Акирою Йосидзавою.

Класичне орігамі вимагає застосування одного квадратного рівномірно забарвленого аркуша паперу без використання клею та ножиць.

Сучасні форми мистецтва іноді відходять від цього канону. На особливу увагу заслуговує мистецтво створення кусудамі, що в перекладі означає буквально «лікувальна куля».

Кусудамі – це паперова модель модульного орігамі, яка складається з декількох однакових модулів. Для створення фігурки в техніці модульного орігамі необхідна значна кількість – іноді до 5000 – однакових або різних за формою елементів.

Мал. 5–7. Паперова модель модульного орігамі – кусудама

Кусудамі має давню історію. В Японії до VIII–XII ст. (епоха Хейан) вже мали уявлення про естетику ароматів. Ймовірно, камфорні кульки поміщали всередину паперової кулі, так і з'явилася ароматизована куля – кусудамі.

Виявляється, спочатку кусудамі використовувались японцями під час синтоїстських релігійних містерій кагура – ритуалів, що склалися на основі магічного сонячного культу. Сонце символізували величезні яскраво-червоні кулі, поверхню яких створювали головками щільно притиснутих одна до одної паперових гвоздик. Кулі розташовували по кутах чотирикутного майданчика, з них у різні боки стирчали багатометрові жердини з нанизаними на них квітами. І сьогодні жодне японське свято на вулиці, в храмі або будинку не обходиться без кусудамі (мал. 5–8).

Кірігамі – вид орігамі, у якому дозволяється використовувати ножиці та розрізати папір у процесі виготовлення моделі. Це основна відмінність кірігами від інших технік складання паперу, що підкреслено в назві: «кіру» – різати, «гамі» – папір.

Айріс-фолдінг (iris-folding) з'явився в Голландії. Цю техніку називають також «веселковим складанням». Її принцип полягає в наступному:

  1. Необхідний фрагмент малюнка вирізають по контуру.
  2. Зі зворотного боку на малюнок наклеюють смужки кольорового паперу строго в чіткому порядку, відповідно до заздалегідь виготовленого шаблону або за складеною схемою.
  3. Зворотний бік заклеюють чистим аркушем паперу.
  4. Малюнок, якщо це необхідно, доповнюють деталями.
  5. Іноді використовують фотографії (мал. 9–11).

Мал. 9–10. Айріс-фолдінг – «веселкове складання»

Мал. 11. Айріс-фолдінг з використанням фотографії. Автор: Алейникова Олена Андріївна, майстер народної творчості з декоративно-прикладного мистецтва України, Житомир

Квілінг – скручування тонких паперових смужок (завширшки 3–5 мм) у вигляді спіралей та складання з них різноманітних форм і фігурок. Назва походить від англійського слова «quill» – пташине перо. Спочатку виготовляють окремі елементи у вигляді овалів, крапельок, трикутників, пелюсток тощо, а потім з них складають картинки, а іноді й об'ємні вироби.

Мистецтво хандігирім – паперовий живопис, дуже схожий на акварельний або олійний. Цей напрям повністю заснований на унікальних властивостях оригінального корейського паперу ручного виробництва – ханді. Картину складають з різнокольорових шматочків паперу, які виривають із розмоченого аркуша ханді в потрібних місцях.

Це дуже складний різновид паперопластики, але фактично кожна робота стає унікальним витвором сучасного декоративно-прикладного мистецтва (мал. 12–14).